Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Алё, бро, это я – наркоман-рэпер, который всегда в тусе со своими закладками и кайфовыми историями! Сегодня хочу рассказать тебе, как купил сырой кокаин, решил дунуть его и отправился в театр, а там натворил такого, что опозорился до кончиков своих дредов!
Дело было так: я уже давно чувствовал фору кайфа и головокружения, поэтому пошёл к своему дип-дилеру, чтобы пополнить свою коллекцию закладок. Джоша зовут этого чувака, он всегда в курсе, где достать настоящий шизик. В его подпольной лаборатории чувствовался остаток опийчика и фента, так что знал – сегодня будет крутой дип-трип!
Когда Джош вытащил из своего кармана прозрачный пакетик с кокаином, мои глаза загорелись как две дымящиеся сигареты. «Этот сырой порошок просто снесёт тебя в сон и улет за грань реальности!» – подмигнул мне Джош и протянул пакетик с закладкой.
Не дожидаясь дома, решил задымить пару сквознячков и проверить, насколько действует этот шизик. Кокс вечно одуванчиком присылает, так что нужно было попробовать его на вкус. Такое ощущение, что эти сквознячки меня взяли на круги свои, и я словно попал в другую вселенную – было такое улетное состояние!
Когда в голове начал затвердевать лёд и сверкать кристаллами из-за этой форы, решил, что самое время отправиться в театр на представление. Ведь зачем мне просто дип-чпокнуться дома, когда можно насладиться этим улётом ещё и культурно!
Бывает же такое, что атмосфера настолько увлекает, что начинаешь себя вести, словно пьяный мясник в мясной лавке. Вот так и было со мной на театральной сцене. Я просто не мог сдержаться от экстаза и начал поливать актёров комментариями в полный голос.
«Эй, парни, вы чё там делаете? Это что, репетиция мюзикла или спектакль? Хватит эту дичь играть, айда дунуть сырого кокаина!» – заорал я, словно на концерте рэпера.
Мои слова словно висели в воздухе, а тишина в театре наступила внезапно, словно холодный арктический ветер. Актёры перестали двигаться, а зрители были в полном шоке. Все головы повернулись в мою сторону, и я понял, что за свою операцию по опозорившись мне будет отпущено купец мата и возмущений.
Смутившись, я попытался спрятаться в тёмном углу театра, но мои дреды просто светились как свеия в мраке, так что моя попытка незаметности провалилась.
Но мне было глубоко параллельно, потому что я был настолько чпокнут, что считал это всего лишь маленьким промахом, который легко можно скрыть своей неповторимой крутизной.
Неожиданно появилась охрана и протащила меня к двери с криками и ругательствами, словно я дал клану наглую пиз*юлей. Верно, я же действительно дал им наглую пиз*юль! Они даже не оценили, что я привнёс альтернативу в их скучную труппу!
Так закончился мой театральный трип. Я был разозлён, но моя крутость внутри всегда горела светлой форой, поэтому я просто улыбнулся и сказал себе: «Буду более осторожным и не буду мешать актёрам слишком сильно!».
Итак, бро, дальше я пошёл погладить свои дреды и облизать свои закладки, чтобы подготовиться к новому дню, полному кайфа и незабываемых приключений! Но я не парюсь, всегда черпаю фору из своей непоколебимой уверенности! Кокаин – мой верный товарищ, хоть и иногда дурные шутки вытворяет!